Теплотерапія (thermae – тепло, спека; therapia – лікування) – теплолікування, сукупність фізіотерапевтичних методів, що використовують тепло природних та штучних джерел.

Теплотерапія – це сухе тепло парафіну, озокериту, озокерафіну, воску, вулканічного піску; вологе тепло водяних ванн, лазень, компресів, що зігрівають, лікувальних грязей.

Реабілітація після травм, операцій, має протизапальну, розсмоктуючу, болезаспокійливу, антиспастичну, десенсибілізуючу дію, стимулює процеси відновлення шкірних покривів.

Механізми впливу термотерапії

Механізм впливу термотерапії складний, він складається з місцевих (осередкових) та загальних реакцій. Перші проявляються головним чином у поліпшенні крово- та лімфообігу та нервовотрофічних процесів. Під впливом тепла розширюються артеріоли, тиск та швидкість кровотоку в капілярах збільшуються. Розширення кровоносних судин та посилення кровообігу призводять до почервоніння та підвищення температури шкіри. Почервоніння супроводжується посиленням процесів обміну, утворенням біологічно активних речовин, що сприяє посиленню процесу регенерації, розсмоктування продуктів розпаду тканин. Все це обумовлює протизапальний, знеболюючий, антисептичний та розсмоктуючий ефекти.

Загальні реакції пов’язані з впливом на нервову, серцево-судинну, ендокринну, імунокомпетентну та інші системи організму, що забезпечують його саморегуляцію.На рівні клітини термічні фактори, що впливають на організм, впливають на рідкокристалічну структуру клітинних мембран, швидкість і спрямованість реакцій клітин і тканин, і тим самим можуть істотно змінювати їх функцію.

Термічними факторами відтворюються потоки нервових імпульсів від рецепторів шкіри, під їх впливом настають судинні реакції, послаблюється тонус судинозвужувальних нервових волокон, відбувається розширення судин шкіри, збільшення кровотоку в шкірі. Це при місцевій дії тепла. А при загальному нагріванні спостерігається перерозподіл обсягу циркулюючої крові, звуження судин органів шлунково-кишкового тракту. Зазначається уповільнення ритму серцевих скорочень, розширення просвіту бронхів, підвищення функції органів шлунково-кишкового тракту. Оптимальна реакція виникає в тих випадках, коли немає надмірного теплового навантаження на організм і викликані термотерапією зміни на клітинному, субклітинному та молекулярному рівнях ще не перекриваються наслідками процесу нагрівання тканин.

Розглянемо один із видів термотерапій – озокеритотерапію.

Озокерит (гірський віск) має більш виражені теплові властивості, ніж парафін.

Озокеритолікування – один із видів теплолікування, при якому як тепловий носій використовують спеціально оброблений природний мінерал нафтового походження – озокерит. На вигляд озокерит нагадує бджолиний віск. Його колір (від світло-зеленого або жовтого до бурого) залежить від кількості смол, що містяться в ньому.

Дія озокериту на організм складається з температурного, механічного та хімічного факторів.Особливості застосування озокериту

Озокерит відрізняється дуже низькою теплопровідністю, високою теплоємністю та теплоутримуючою здатністю. При нанесенні його на шкіру швидко утворюється шар, температура якого близька до температури шкіри, і передача тепла в організм із шарів відбувається дуже повільно. Це дає можливість застосовувати озокерит з високою температурою (60-70 ° С) без остраху викликати опік.

Механічний фактор дії озокериту обумовлений його здатністю при застиганні, зменшуватися в обсязі на 10–12 %, що супроводжується легким стисненням тканин (компресійна дія), що підлягають. Це сприяє глибшому поширенню тепла. Найбільш виражена компресійна дія озокериту при кругових аплікаціях, коли ділянка тіла охоплюється з усіх боків, наприклад на кінцівках, при цьому зменшується набряк тканин, оскільки завдяки тепловому впливу покращується відтік тканинної рідини та лімфи.

Хімічна дія озокериту обумовлена ​​наявністю в ньому біологічно активних речовин, здатних проникати через неушкоджену шкіру в організм і надходить у кров’яне русло, викликати потрібний ефект. В озокерите містяться також речовини, що мають антибіотичні властивості. Встановлено, що озокерит може чинити протизапальну, розсмоктуючу, болезаспокійливу, антиспастичну, протиалергічну дію, стимулює процеси відновлення тканин.

Застосування озокериту.

Озокерит нагрівають до необхідної температури електричних парафінонагрівачах або на водяній бані.

Стерилізацію використаного озокериту проводять нагріванням на водяній бані до температури 100°С протягом 10-15 хвилин.

При повторному використанні озокериту до нього додають 25% мінералу, який не був у використанні.

Показання до застосування

• захворювання суглобів та хребта дистрофічного та запального характеру в підгострій або хронічній стадії;
• наслідки пошкодження опорно-рухового апарату;
• захворювання та травми периферичних нервів, спинного мозку;
• захворювання внутрішніх органів (хронічна пневмонія, плеврит, гепатит, холецистит, гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);
• хронічні та підгострі запальні захворювання жіночої статевої сфери, вторинне безпліддя;
• хронічні запальні захворювання вуха, горла, носа;
• хвороби шкіри;
• захворювання периферичних судин кінцівок у початкових стадіях, хронічний тромбофлебіт.

Протипоказання до застосування озокериту

• гарячковий стан;
• захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу ІІ та ІІІ стадії;
• гіпертонічна хвороба;
• виражені форми атеросклерозу;
• новоутворення;
• гострі гнійні процеси;
• вагітність;
• схильність до кровотеч.